Чеський алфавіт з російською транскрипцією та вимовою

Багато хто з мігрантів, які приїжджають до Чехії, помилково думають, що з легкістю освоять мову, адже так чи інакше вона близька до інших слов’янських мов. І який же їхній подив, коли вони усвідомлюють, що не можуть прочитати без помилок навіть найпростіші слова. Щоб таких не дуже приємних сюрпризів не було, потрібно ближче познайомитися не лише з мовою загалом, а й із чеською абеткою в комплексі з російською транскрипцією.

Трохи історії

Чеська мова вважається слов’янською і входить до групи західнослов’янських мов. На сьогодні нею розмовляє 12 000 000 осіб і 10 000 000 з них мешкає на території Чехії. Також вона є офіційною у ЄС. Внаслідок еміграції чеською говорять у США, Канаді, Німеччині, Австрії, Австралії тощо.

Згідно з історичними даними, чеська мова стала самостійною у 9-10 століттях нашої ери. Тоді літери, що входять до її алфавіту, зустрічалися в релігійних працях німецьких католиків. При цьому решта літер були латинськими.

Розмовна чеська була досить популярною. Однак в чехів не виходило писати. Якщо вірити історії, розв’язали проблему всім відомі Кирило та Мефодій. Вони й вважаються творцями алфавіту. До речі, у Чехії їх вважають святими. Вже котрий рік поспіль 5 липня на честь них відзначають свято. Воно так і називається – День Кирила та Мефодія. Воно стало державним.

Починаючи з 12 століття, чеську вже використовували для написання простих речень. Гарний приклад — Літомержицький капітул, у якому нею було дві фрази. У 13 столітті було створено твір «Святий Вацлав». З кожним роком чеська мова все більше розвивалася. І ось 1468 року було надруковано книгу.

Хоча Кирило і Мефодій і вважаються творцями чеського алфавіту, особливі заслуги у розвитку мови приписують не їм одним. Однією з ключових постатей також вважається дослідник Ян Гус. Він не лише писав наукові праці з лінгвістики, а й перекладав їх та інші літературні твори на зрозумілу для простих людей мову. Також він зробив реформи у правописі та загалом спростив чеську.

Звісно, католицька церква не любила Гуса через прагнення змін. Тому його, на жаль, спалили разом із його ж працями. Нині на честь нього 6 липня відзначають свято просвітництва та філології.

Особливості алфавіту

Основою чеського алфавіту став латинський. Однак у його розвитку з’являлися нові звуки, які призвели до утворення дуже довгих слів. З’явилася потреба у якомусь позначенні нових звуків. Чехи не стали мудрувати і вигадувати нові літери та символи. Вони додали діакритичні знаки до старих.

Отже, чеська мова з транскрипцією російською виглядає так:

• A a — а коротка;
• Á á — а довга;
• B b — бе;
• C c — це;
• Č č — че;
• D d — де;
• Ď ď — дь;
• E e — е;
• É é — е довга;
• Ĕ ĕ — іе;
• F f — еф;
• G g — ге;
• H h — гха;
• Сh ch — х;
• I i — і коротка;
• Í í — і довга;
• J j — йе;
• K k — ка;
• L l — ел;
• M m — ем;
• N n — ен;
• Ň ň — ень;
• O o — о;
• Ó ó — о довга;
• P p — пе;
• Q q — кве;
• R r — ер;
• Ř ř — ерж;
• S s — ес;
• Š š — еш;
• T t — те;
• Ť ť — тє;
• U u — у;
• Ú ú — у довга;
• Ů ů — у протяжна;
• V v — ве;
• W w — подвійна ве;
• X x — ікс;
• Y y — і коротка (майже и);
• Ý ý — і довга (майже и);
• Z z — зет;
• Ž ž — жет.

Цікаво, що транскрипція цього чеського алфавіту з перекладом російською не відрізняється 100% точністю, коли справа стосується м’яких і твердих приголосних звуків. У розмовній мові багато хто з них пом’якшується. Приклад — тверді та «h, ch, g, k, r, d, n, t» і м’які «ž, š, č, с, ř, j, ď, ň, ť».

Спеціальні символи

У чеській мові є 3 спеціальні символи, які так чи інакше впливають на вимову слів.

Перший символ – гачек. Він являє собою невелику галочку, розташовану відразу над буквою. Його завдання — зробити її твердішою. Винятком є літера n. Для прикладу можна навести кілька слів:

1. Přišel.  Вимовляється як пржишел. У перекладі російською означає «прішол».
2. Uviděl. І в чеській, і в російській вимовляється однаково — «увідєл».
3. Mňoukat. Вимовляється як мн’оукат. Тут працює правило виключення. Перекладається як «мяукать».

Другий спеціальний символ – кроужек. Це маленький кружечок, який ставиться тільки над літерою ô і робить її протяжнішою. До речі, цей знак допомагає новачкам у вивченні чеської мови. У словах із буквою ô цей звук можна сміливо замінювати на російську О. Вийде переклад. Для прикладу можна навести слова dům та stůl. Вимовляються вони як дум та стул. Але якщо застосувати правило заміни, стає зрозуміло, що це «дом»  та «стол».

Третім спеціальним символом є чарка. Вона виглядає так само як значок наголосу в російській мові і робить голосні більш довгими. У чеському алфавіті із чаркою йдуть такі літери, як Á á, É é, Í í, Ó ó, Ú ú, Ů ů, Ý ý.

Діалекти та запозичення

Попри те, що алфавіт скрізь однаковий, у різних чеських містах є свої діалекти. Умовно їх ділять на чеські та моравські. Головна відмінність криється в м’якості/твердості приголосних та довготі голосних.

Так, наприклад, у Празі вважають за краще говорити швидко, розтягуючи слова. А у Брно, Остраві та місті Оломоуц їх, навпаки, говорять коротко. До речі, тут багато слів, взятих з російської мови. Якщо у столиці Чехії пляшка – це lahev, то у Брно її можуть назвати і butylka. У Празі булка — houska, а в Брно — bulka. У Празі слово «робити» звучить як дьєлат, а в Брно — дьєлать.

Що стосується запозичень з російської мови, то іноді слова, що однаково звучать, мають зовсім різне значення. Stôl означає стіл, čerstvý – свіжий, smetana – вершки, zapach – сморід, pitomec – дурень.

Частково слова прийшли з німецької та англійської мов.

Отже, чеська мова на перший погляд здається дуже складною. Однак насправді все набагато простіше та цікавіше. Головне — розібратися з алфавітом та спеціальними символами. Коли стане зрозуміло, як і яка буква вимовляється, простіше читати і розуміти розмовну мову.