5 помилок першокурсника у Чехії

Вступити до університету Чехії може бути не так складно, як у ньому потім вчитися. Важливо не давати волю ейфорії від вступу, а зосередитися на тому, що і як саме ви робитимете далі.

Автор блогу GoStudy та студентка магістратури факультету соціальних наук Карлового університету Олександра Баранова виділила 5 основних помилок першокурсника.

№ 1. Закинути підручники чеської

Головна помилка, яку роблять багато першокурсників – вступивши до вишу, вони відразу закидають підручники чеської на антресолі, хапають валізи і летять додому на канікули. Зрозуміло, що “чештина” за дев’ять місяців безперервного зубріння встигла порядком набриднути. Питання в тому, що , навіть знаючи мову на рівні В2, в перший рік навчання ви відчуватимете труднощі: жоден з викладачів, якщо йдеться про навчання чеською мовою, не робить знижку на наявність в аудиторії іноземців.

Кілька місяців навчання мови – недостатній термін для того, щоб можна було робити великі перерви. Тому, вирушаючи додому, покладіть підручники у валізу і продовжуйте займатися щодня, хоча б по 15-30 хвилин на день. У жовтні ви собі «дякую» скажете .

№ 2. Не готуватися до початку навчання

«До жовтня я про все можу забути, а там на місці зорієнтуюся». Зорієнтуватися можете не встигнути, тому краще підстрахуйтесь: знайдіть на Facebook сторінки вашого факультету, познайомтеся зі студентами на курс старше, поцікавтеся у них, які предмети краще обирати на першому курсі та чому, у кого з викладачів які вимоги тощо.

Особливо це стосується молоді, яка вступає на магістерські або докторські програми – решта встигла освоїтися у стінах університету в рамках бакалаврської програми, вам же доведеться освоюватися на бігу та швидко.

№ 3. Розраховувати на інших

У чеських вишах не працює система, за якою навчаються російські студенти: п’ять «ботаніків» ходять на пари і пишуть конспекти, інші благополучно у них списують, та ще й просять зробити за них курсові та лабораторні роботи. Тут реалії інші: те, що ти прогулюєш і не займаєшся – це твої і тільки твої проблеми, і вирішувати тобі їх доведеться самостійно, хоч би якими були причини пропусків.

При цьому не треба думати, що немає системи взаємодопомоги: нормальною вважається практика розділити підготовку довгого списку екзаменаційних квитків на кількох людей, коли кожен робить внесок у спільну справу. А от ледарів та утриманців не любить ніхто.

Така атмосфера пояснюється ще й тим, що в Чехії далеко не всі вступають до вишу відразу після школи, як це заведено в країнах СНД. Тут вважається нормальним деякий час «шукати себе», поїхати за кордон, щоб попрацювати на низькокваліфікованих роботах і вивчити іноземну, повернутися додому, зрозуміти, чого ж ти все-таки хочеш, і тільки після цього, самостійно прийнявши рішення, вступити до вишу на бажану спеціальність. Логічно, що в такому разі не виникає потреби валяти дурня і прогулювати – ти сам сюди прагнув, а не батьки тобі наказали.

№ 4. Записати дуже багато предметів

У чеських вишах, як і у всій Європі, діє так звана система кредитів: кожен предмет має «вагу» у певну кількість балів, і для того, щоб перейти на наступний курс (і семестр), необхідно набрати певну кількість цих балів.

Тут важливо не «зариватися»: часом студент-першокурсник записується на максимально можливу кількість предметів, а під час сесії раптом розуміє, що ні сил, ні часу на те, щоб виконати всі необхідні завдання та скласти іспит чи залік вже немає. Тому, обираючи предмети, розумно оцінюйте власні сили.

№ 5. Працювати під час навчання

У вишах країн СНД студенти починають поєднувати роботу та навчання чи не з першого курсу. У європейських, незважаючи на відносну свободу у виборі предметів та складанні розкладу, план «три дні працюю – два навчаюсь» однозначно не спрацює.

Звичайно, і тут є винятки: багато залежить від спеціальності та навчального закладу – так, майбутнім медикам та юристам не варто сподіватися на можливість підробітку аж до отримання диплому, а ось економісти, журналісти та студенти творчих спеціальностей на етапі магістратури вже працюють, хоча б на пів ставки. Так що розставте грамотно пріоритети, і вперед, до заповітної «кірочки»!